Основні види водних біоресурсів Донецької області
За даними спостережень, уловів любителів-рибалок Управлінням Державного агентства рибного господарства у Донецькій області було встановлено, що найбільш поширенішими видами водних біоресурсів області є - карась сріблястий, лящ, короп, щука, судак, рак річковий, сом, окунь, плітка, лин, верховодка, йорж.
Карась сріблястий
Карась сріблястий (Carassius gibelio) — риба родини коропових. Тіло карася сріблястого досить високе, трохи сплюснете з боків. Голова коротка, рот невеликий, кінцевий, може витягуватись в трубочку. Основа спинного плавця починається за умовною вертикаллю від кінця основи черевних плавців, а кінець основи спинного плавця проходить майже над заднім кінцем основи анального плавця. Спина червонувато-сіра із зеленуватим відтінком, боки сріблясті, іноді трохи рожеві. На забарвлення впливає навколишнє середовище: чим темніше дно, тим темніше забарвлення і навпаки. Досить поширена риба в ставкових господарствах, а також у деяких природних водоймах, де він став промисловим об’єктом. Тривалість життя до 12 років. Живуть у річках, ставках, озерах, канавах. Невимогливі до якості води, може жити у дуже замулених водоймах з низьким вмістом кисню у воді, навіть у болотах. Можуть занурюватись у мул та переносити нетривале пересихання водойми, залишаються живими при промерзанні водойми. Всеїдна риба, живиться водоростями, детритом, планктоном, безхребетними. Нерест порційний, проходить до 3 разів на рік. Плодючість самиць сягає 160 — 400 тисяч ікринок. Статевої зрілості самиці досягають на 3 — 4 році життя. Нерест відбувається при температурі води не нижче за +8 та +10 оС, тобто з кінця березня до серпня.
Щука
Щука (Esox) — представник родини щукових. Тіло витягнуте, спинний плавець сильно відтягнутий до хвоста, практично симетричний анальному плавнику, створюючи таким чином «лопать» — ідеальне пристосування для прискорення під час полювання. Спина темно-зеленого, або майже чорного кольору, боки смугасто-зелені або темно зеленого кольору, черево жовтувато-біле з сірими плямами. Забарвлення сильно залежить від віку та місця проживання риби. Якщо дно піщане, щука буде світлою, на мулистому дні представники виду будуть темнішими, глинисте дно дає жовтуватий відтінок. Серед прісноводних риб щука звичайна – найвідоміший хижак. ЇЇ часто називають прісноводною акулою. Довжина тіла цієї риби нерідко перевищує 1,5 м, маса досягає 30 кг, а інколи і більше. Живе понад 20 років. Самиці завжди більші за самців. Нерест починається раніше за інших риб, коли вода досягає температури 4-7 ºС. Це зумовлено тим, що до початку нересту основної маси риб личинки щуки вже досягають розміру (довжини 12-15 мм), за якого зможуть споживати личинок риб, що нерестяться пізніше. У природних умовах щука росте швидко і в трирічному віці може досягати ваги 1,5-2 кг. Хоча науково доведено, що за великої кількості корму цьоголітки можуть досягати ваги 500 г, а в окремих випадках навіть 700–800 г. Статевої зрілості особини досягають на 3-4 році життя. Улюбленим кормом дорослої особини є плітка, карась, окунь, хоча основу раціону складає та риба, яка рясніє в конкретній водоймі. Коли корму немає в достатній кількості, щука поїдає своїх родичів меншого розміру.
Короп
Короп звичайний (Cyprinus carpio) — поширена прісноводна промислова риба родини коропових. Довжина тіла коропа — до 1 м, жива маса може сягати понад 20 кг. Найбільші особини сягають понад 45 кг. Тіло товсте, спина широка. Плавці — від світло-коричневого та червоного до чорного кольору. Луска може бути різних розмірів та кольору. Є різновиди лише частково вкриті лускою (дзеркальний короп), або зовсім без луски. Короп досягає статевої зрілості на 3-5-му році життя. Нерест у травні за температури води +17 °C. Плодючість сягає понад 800 тис. ікринок, які відкладаються в неглибоких ділянках на трав'янисті рослини. Мальки живляться інфузоріями, дрібними ракоподібними, згодом — личинками комах, червами, молюсками, рідко рослинами; дорослі коропи — всеїдні.
Плітка
Плітка (Rutilus) — одна з найпоширеніших риб родини коропових. Тіло вкрите досить великою лускою. Бічна лінія трохи вгнута в напрямі черева. Рот кінцевий. Спина сріблясто-сіра, боки та черево білуваті. Спинний і хвостовий плавці сірі, решта — помаранчеві, інколи червонуваті. Плітка водиться у великих і малих річках, струмках, водосховищах та озерах. У річках вона не живе тільки у великих ямах і на мілині, а в озерах і водосховищах — у густих заростях і на ділянках із замуленим дном. Зграї цих риб тримаються переважно в придонних шарах води. Плітка здебільшого трапляється завдовжки близько 15 см і рідше — понад 20 см. Тіло покрите крупною лускою; вагою до 300 г, іноді понад 1 кг. Ікру самиці відкладають на залишки рослин, корені очерету, верби, а також на штучні гнізда, виготовлені з різних рослинних матеріалів. Статевої зрілості досягає в 3—4 роки. Плодючість до 100 тисяч ікринок. Нерест в квітні — травні. Самці відрізняються шлюбним вбранням.
Лящ
Лящ (Abramis brama) — вид риб родини коропових. Забарвлення ляща змінюється в залежності від віку риби, кольору ґрунту і води у водоймі. Дрібний лящ сіро-сріблястий, у старшому віці темніє і набуває золотистого відливу. Всі плавці у ляща сірі, в анальному плавці 23-30 гіллястих променів. Лящ досягає довжини 45 см, ваги 2,5-3 кг; живе до 20 років, але зазвичай менше. Статевої зрілості досягає у 3-4 роки, при довжині близько 15-25 см. Нерест ляща починається при температурі води 12-16 °С, в кінці квітня — на початку травня. Самці ляща дозрівають раніше самиць, і дрібніші риби на нерестовищах, як правило, самці. У самця в цей час на тілі утворюються численні дрібні тупоконічні горбки, спочатку білого, потім бурштиново-жовтого кольору. Нерест ляща відбувається з гучними сплесками, зазвичай рано вранці на мілководді серед заростей підводної рослинності, в неглибоких затоках. Лящі вискакують з води і падають навзнак у воду, шум ляща, що нереститься, чути на далеку відстань. Число ікринок близько 140 000.
Сом
Сом (Silurus)- один із найбільших прісноводних видів риб Вінниччини. Із всіх прісноводних риб перше місце по величині займає сом. Він розповсюджений майже у всіх річках, водосховищах та озерах України. При сприятливих умовах та достатку їжі соми виростають до 3-4 метрів та вагою до 200 кг. Але якщо взяти річки Південний Буг та Дністер в межах Вінницької області, то сом в уловах зустрічається в значно менших розмірах. Сом - одна із самих осідлих риб, облюбувавши яму він залишає її лише на період харчування та нересту. Основою раціону сома є інші види риб від дрібної до великої, раки, молюски та інше. За перший рік життя він набирає вагу до 600 грамів на другий 1,2 кг, а потім щорічно вага стає у двічі більшою. Половозрілим сом стає на третьому та четвертому році життя коли досягає ваги 4-5 кг та довжини 70 см. Нерест сома розпочинається майже одночасно із сазаном, коли температура води сягає за плюс 16 градусів і вище. Кількість ікринок у сома коливається від 100 до 400 тисяч штук і що характерно, сом оберігає ікру до виходу личинки. За даними іхтіологічної служби Вінницького рибоохоронного патруля популяція сома на теренах Вінницької області за останні роки значно збільшилась, у зв’язку із зменшенням забруднення річок, внаслідок припинення діяльності багатьох промислових підприємств. Сом не є основним видом риб в промислових уловах, значно частіше зустрічається на гачку рибалки-любителя. Ловляться соми у теплу пору року на вудки, спінінги та жерлиці.
Судак звичайний
Судак звичайний (Sander)- рід риб ряду окунеподібних. Судак звичайний є типовим хижаком. Живиться рибою, дрібні особини також споживають водних безхребетних. Основу живлення складають риби з вузьким тілом тіло видовжене, сплюснуте з боків і знизу, вкрите дрібною лускою, яка міцно сидить у шкірі. Голова клиноподібна, рот великий. Спина зеленувато-сіра, на боках тіла буро-чорні поперечні смужки. На полювання виходить на мілководні ділянки, вкриті піском або сумішшю піску й гальки. У зимовий час тримається на ямах, часто разом з короповими рибами (лящем, коропом, тощо). Найактивніший перед сходом сонця та у вечірні години. Це надзвичайно ненажерливий хижак. Судак звичайний достатньо стійкий до різних хвороб. Нерест у судака відбувається навесні, коли температура води доходить до позначки близько 12 градусів. Для нересту вибирає мілководні ділянки, зазвичай з затопленими кущами, деревами або великим сміттям на дні. Глибиною від півметра до півтора метрів. Ікра дрібна, жовтувата. Нереститься ж зазвичай вперше на 3-4-м році життя.
Рак
Рак річковий (Astacus) - рід безхребетних тварин ряду десятиногих ракоподібних, довжина тіла зазвичай 6-15 см, іноді — до 80 см. Річкові раки населяють водойми з чистою водою, з високим умістом кисню, який повинен бути в межах 5,4-9,1 мг/л. Тому їх можна вважати покажчиками незабруднених водойм. Удень раки ховаються в підводних норах, під колодами, каменями, серед коренів рослин тощо, а вночі стають активними, виходять на полювання. Вони повзають за допомогою довгих ходильних ніг, а також можуть спиратись і на клешні. Живуть до 20 років і можуть досягати довжини до 25 см та маси до 200 г. Річковий рак має твердий покрив, основу якого становить органічна речовина - хітин. Цей легкий, але твердий хітиновий покрив захищає м’які частини тіла рака, а зеленувато-бурий колір являється захисним та робить його невидимим на тлі темного дна. Барвники покривів при варінні рака руйнуються і змінюють свій колір – рак стає червоним. Тіло рака складається з головогрудей і черевця. У передній частині тіла на рухомих стебельцях розташовані складні очі. На головогрудях є дві пари вусиків, кінцівки, які утворюють ротовий апарат та п’ять пар ходильних ніг. На першій парі ходильних ніг добре розвинені клешні. Вони слугують для захисту від ворогів, захоплення їжі та її шматування. Невеличкі клешні є й на наступних двох парах ходильних ніг. Шість пар кінцівок розташовані на черевці. Ніжки останньої пари розширені і разом з анальною пластинкою, якою закінчується черевце, утворюють віялоподібний хвостовий плавець. Підгрібаючи під себе воду, рак здатний швидко плавати, рухаючись заднім кінцем уперед. Річковий рак це всеїдна тварина. Найбільш інтенсивно він харчується після заходу сонця і на світанку. Може живитись водяними рослинами, дрібними тваринами (червами, молюсками, ракоподібними, личинками комах, пуголовками, рибою тощо), рештками організмів. Здалеку відчуває запах їжі за допомогою добре розвинених органів нюху. Рак стає статевозрілим на третьому році життя, коли досягає довжини не менше 7-8 см. Серед статевозрілих особин самців завжди в два-три рази більше, ніж самок. Паруються раки у жовтні-листопаді. Самка прикріплює запліднені ікринки до своїх черевних ніжок. Наприкінці весни або на початку літа з ікринок виходять молоді рачки, загалом схожі на дорослих. Певний період молоді рачки тримаються під черевцем самки і лише згодом переходять до самостійного життя. Протягом перших років життя раки інтенсивно ростуть і кілька разів на рік линяють. їхні старі покриви лопаються, і раки ледве виповзають з них. Після линяння блакитні покриви раків дуже ніжні, але поступово вони твердішають завдяки відкладенню в них вапна і стають щільними й міцними.
Йорж
Рід риб родини Окуневих, відрізняється від інших тим, що в нього передній (колючий) та задній спинні плавці злиті в один, на голові наявні великі та помітні порожнини чутливих органів бічної лінії(діагностична ознака), зуби на щелепах щетинковидні. Спина риби сіро-зелена з чорними плямами та крапками, боки жовтуваті, черево світло-сіре або біле. Спинний та хвостовий плавці з чорними цятками. Загалом, забарвлення цієї риби залежить від навколишнього середовища: йорж світліший в річках та озерах з піщаним дном, і темніший у водоймах, де дно намулисте. Очі йоржа каламутно-рожеві, іноді навіть з синьою райдужкою. Звичайна довжина 8-12 см, маса 15-25 г. Іноді зустрічаються екземпляри довжиною більш ніж 20 см та масою 100 г, і навіть більше. Статевої зрілості йорж звичайно досягає у віці 2-3 роки, при розмірах тіла близько 11-12 сантиметрів; в деяких водоймах йоржі можуть починати розмножуватись і у віці одного року, що дослідники пояснюють впливом теплішої, в середньому, води або високим рівнем загибелі на ранніх стадіях життя в даній популяції.
Ікру цей вид відкладає на дуже широкий спектр субстратів на глибині 3 метри та менше, при цьому її не охороняючи. Нерест відбувається з середини квітня до червня, у досить широкому діапазоні температур — відомі випадки нересту як при 6 °C, так і при 18 °C.
Окунь
Окунь звичайний (Perca fluviatilis). Забарвлення окуня звичайно досить яскраве: темно-зелена спина, зеленувато-жовті боки з 5-9 темними вертикальними смугами (в деяких популяціях замість смуг на боках у риб плями неправильної форми); хвостовий, анальний та черевні плавці яскраво-червоні, грудні плавці жовті. Перший спинний плавець сірий з великою чорною плямою в задній частині, другий — зеленувато-жовтий; очі оранжеві. Втім, в залежності від водойми (мають значення ступінь прозорості води, колір ґрунту, переважна рослинність) забарвлення окуня може змінюватись. Так, в лісових торф’яних озерах зустрічаються цілком темні популяції. Статевої зрілості окунь досягає рано: самці — в 1-2 роки, самиці — в 3-4. В залежності від розміру самиці відкладають від 12 до 300 і навіть 900 тисяч ікринок. Нерест відбувається за температури води від 1 до 15°С. Ікру відкладають на тогорічну рослинність, корчі, корені, гілкиверб, а подекуди навіть на ґрунт. Кладка являє собою пустотілу сітчасту трубку з студенистої речовини, стінки якої мають комірчасту будову. Ікринки розташовані по 2-3 штуки на кожному боці комірки. Діаметр ікринки становить близько 3,5 мм, жовток містить велику жирову краплю. Студениста речовина, в яку занурені ікринки, захищає їх від сапролегнії (паразитичний пліснявий грибок) та невеликих безхребетних.
Верховодка
Розміри невеликі (10 — 15, рідко перевищує 20 см), вага до 100 г, тіло видовжене, дуже стиснуте по боках, гостре ребро на череві. Голова маленька, верхня щелепа має заглиблення, в яке входить подовжена нижня щелепа. Глоткових зубів з кожної сторони по сім, розташовані у два ряди. Забарвлення дуже красиве — спина сіро-блакитна з зеленим відливом, боки та черево сріблясті, дуже блискучі, плавці сірі, очі сріблясті. Луска дрібна, слабко тримається на тілі. Живе тільки у водоймах з чистою водою та гарним кисневим балансом, відноситься до реофілів. Збирається у зграї. Статевої зрілості досягає на 3 році, загальна тривалість життя становить 5 — 6 років. Нерест відбувається з травня, коли вода прогрівається до 17°-19°С, до липня, тільки за теплої та сонячної погоди в декілька етапів. Ікру відкладають на підводну рослинність, іноді на пісок та гальку. Личинки з'являються на 7 — 8 день, тримаються у рослинності біля поверхні води, іноді разом з дорослими особинами.
Лин
Лин (Tinca tinca) — риба родини коропових. Риба може досягати довжини 70 см та ваги 7 кг. Тіло високе, товсте, вкрите густим шаром слизу; луска дрібна. Рот кінцевий, маленький, м'ясистий з маленькими вусиками по боках. Глоткові зуби однорядні (зазвичай 4-5), широкі, на кінцях загнуті в невеликі гачки. Очі невеликі з червоною райдужкою. Всі плавці закруглені, дуже темні. Черевні плавці у самців помітно довші ніж у самиць. У бічній лінії від 87 до 105 лусок. Забарвлення риби залежить від якості води, характеру ґрунту та освітлення водойми,спина темно-зелена, боки оливкові, черево сіре. В річках лин золотистий, в тінистих лісових озерах темно-зелений, майже чорний. Статевої зрілості лин досягає у віці 3 — 4 роки та за довжини 17 — 18 см.Нерест пізній, починається у кінці травня за температури води 20 °C та продовжується до 2 місяців в 2 — 3 етапи з проміжками, що відповідають часу дозрівання чергових порцій ікри. Ікра відкладається у чистій слабопроточній воді на глибині 0,6 — 1 м на підводні частини рослин. Ікра дрібна, зеленуватого кольору. Риби характеризуються великою плодючістю, але велика кількість ікри та молоді гине з різних причин. Личинки та мальки розвиваються довго й повільно ростуть.
Читайте також:
|
|
|
